Архів для ‘ Лірика ’ категорії

Серед ночей тут у нас лікбез,
Грає соул чистий і джаз-без,
Хутро, шкіра, шелест одеж,
Мартіні, віскі, алкоголь без меж,
Аромати кави й сигарети дим,
Лінивий рух - чаруєш цим.
Ти у вечірньому полоні,
Витираєш спітнілі долоні,
Пий, гуляй, почуттями грай,
Під ноти ці слова співай,
Обманюй, зранку ти забудеш,
Як гулянку цю відбудеш,
Совість тебе не замучить,
Голос докору не озвучить,
Що ще почуєш ти провину,
Віддайся, віддай дань вину!
Алкоголь відійде і дурман,
Що в спокусу і в смак оман
Увів і дав тобі побачить
Той світ, що для тебе значить
Більше за родину й Батьківщину,
До якого вертаєшся без упину.
Світ химер, пороків і бажання,
Червоних ліхтарів, обман кохання,
Світ, де усмішку купують,
А щирість не цінують.
Пий, гуляй, почуттями грай,
На біль і сльози не зважай,
Не відчуєш ти провину,
Віддайся, віддай дань вину!

Naz ~C. - Просто Кіт

Спроба написати шедевр

Написав я це не в Будапешті… Але після транзитної поїздки через нього. Потягло на ліричний настрій.

Вийшла мадярка на берег Дунаю
Що думала, цього я не знаю,
Минулись дні всі ясні,
Її очі сумні й сумні…

Вийшла мадярка на берег Дунаю,
Прошепотіла: тебе я кохаю,
А Будапешта вечірні вогні
Освітили обличчя її…

Тепер, тепер одна!
Заплакана й сумна!
Не кажу, прости,
Не почуєш ти.

Вип’ю я до дна!
Чашу цю сповна!
За любов - була,
Що все цвіла…

Вийшла Мадярка на берег Дунаю,
Стоїть, все чекає й чекає,
Сказані слова може й мені,
Такі у світі ми не одні…

Вийшла мадярка на берег Дунаю,
Довколо ще музика грає,
Говорив я слова ці,
Їй писав я вірші…

Тепер, тепер одна!
Заплакана й сумна!
Не кажу, прости,
Не почуєш ти.

Вип’ю я до дна!
Чашу цю сповна!
За любов - була,
Що все цвіла…

Вийшла мадярка на берег Дунаю,
Що думала, цього я не знаю,
Скінчились дні всі ясні,
Її очі сумні і сумні…

21 серпня 2008 рік

~C.

P.S. Це моя пісня, тому не проявляйте наглості копіювати її.